НАВЧАННЯ ПІД ЗВУКИ ВІЙНИ ( РЕПОРТАЖ ПОДІЙ З ПЕРШИХ ВУСТ) /продовження/
РУСЛАН , ІІ курс (професія « Кухар»), Чаплинський р-н.
Повідомлення викладачеві:
«Вибачте, що пропав на трохи, але у мене новий телефон, старий забрали орки разом із паспортом, бо знайшли у мене вірші про ЗСУ.
Погрожували вбити та казали, що у кращому випадку заарештують і посадять на 15 років, але, дякуючи Богу, відпустили, наказавши не те що не писати, а навіть думати про нашу армію і Україну. Тепер так і називають мене «молодий Шевченко»
Але ж як приємно – знають нашого Кобзаря!
НАТАЛКА, ІІ курс (професія «Кухар. Кондитер»). Бериславський р-н, с. Високе
Повідомлення класному керівникові:
«Вибачте, що не відправляла роботи, були деякі проблеми з проживанням. Батьки перевезли нас у більш безпечне місце, бо Львове обстрілюють постійно. Але ми (нас троє – двоє братиків і я) живемо у малесенькій кухоньці розом з бабусею і її подругою. Братам зробили ліжко з тюків, а я на сплю розкладачці. Телефон один на трьох. Тому ще раз перепрошую, що будуть затримки з уроками і не завжди можу бути на зв’язку»
ВІОЛЕТА, ІІ курс (професія «Кухар. Кондитер»), м. Нова Каховка
Повідомлення класному керівникові:
«Це сталося вранці, о 07:15, батьки вже поїхали на роботу, я була одна, у такий час ще спала, коли почула звуки, які мене насторожили. Я дуже злякалась, але відразу зрозуміла, що це солдати. Двоє, звичайно ж, озброєних, уже були біля будинку: вони перелізли через ворота.
Я вийшла швидко, щоб не вибили двері чи вікно. Один із них сказав: “Ой, девушка, не пугайтесь, это мы”, – і попросив документи. Я дала їм паспорт. Він уважно його роздивився і перепитав скільки мені років.
Коли я їх «проводжала» з двору через хвіртку, то мій собака почав на них кидатися. Я зрозуміла, що ці двоє залізли до двору, а ще двоє ще були за двором – чекали. Один із них сказав: “В следующий раз собачку нужно на колышек”. А я подумала: «А що, буде “слєдующий” раз?»
У мене тремтіло усе тіло, не лише душа…
НАСТЯ, І курс ( «професія «Кухар. Кондитер» – після 11 класу) , м. Херсон
Добрий вечір, вибачте, будь ласка, кілька днів взагалі не була в місті, їздила у своє село, щоб взяти хоч якісь зимові речі, та все трапилось не так, як гадалося: просиділа там три дні у підвалі, тому що було дуже-дуже страшно.
Але вже наздоганяю втрачене, вибачте, будь ласка.
Діти війни… Їм дуже складно, але попри усі труднощі, попри усі несприятливі обставини вони захищають свій фронт, а викладачі фокусують свою увагу не лише на навчальних успіхах, а й на підтримці і нормалізації психічного стану здобувачів освіти.
Далі буде ….