Сьогодні ми звертаємося до всіх із спогадами про перші дні війни, які стали для нас випробуванням непередбачених масштабів.

Цей допис не має фото та відео. Було не до того… Але кожна мить першого дня початку війни, яка триває вже два роки, закарбується в наших серцях і пам’яті назавжди. Ця рана й досі тригерить…

24 лютого 2022 року… О п’ятій ранку, коли російські літаки перетнули небо України, а орки, як саранча, заполонили нашу рідну Нову Каховку, коли на Шилову балку летіли «гради», учні нашого училища опинилися в епіцентрі війни. Вони ховались на першому поверсі училищного гуртожитку, схвильовані від переживань, взявшись за руки та не розуміючи повністю ситуації, заспівали гімн України. Цей вчинок був не лише актом патріотизму, а й спробою згуртуватися в тяжкий момент.

Навколо гуртожитку, де молоді серця проживали під час навчання в училищі, вивчали науки, закохувались та мріяли про своє майбутнє, звучали страшні вибухи. Учні та педагоги шукали притулок у підвалі, де страх та невизнання того, що відбувається, переплітались у їхніх душах.

Півдня 22 лютого, під гуркіт літаків і сирен, педагоги проводили евакуацію учнів до їхніх рідних. В деякі місця Херсонщини евакуація вже була неможлива…

Заслуговують подяки наші мужні майстри і викладачі, які в перші дні війни знаходились поруч з учнями, хоча вони мали своїх дітей, родини, які перебували в підвалах і чекали на них з роботи, сподіваючись на їхню безпеку та неушкодженість.

Адміністрація училища щодня, упродовж п’яти місяців, була на робочих місцях. Доводилось працювати під прицілами снайперів, які розташувались на території заводу «Сокіл», з яким межує училище. Страх… Страх… Страх… Всі сподівались, що це ось-ось закінчиться. Відмова директора і колективу училища від співпраці з орками призвела до заборони нашого доступу до приміщення закладу та вивезення орками і колобарантами нашої сучасної матеріальної бази в невідомому напрямку. Українська освіта потрапила під удар, але ми не здалися.

Вже другий рік училище працює онлайн. Багато наших учнів залишились в окупаціїї і продовжують навчання під звуки пострілів. Дякуємо їм за прояв неймовірної незламності та силу духу! Ми всі-хто зараз в окупації, хто виїхав на підконтрольну територію України, хто вимушений був імігрувати за кордон, – чекаємо дня, коли зможемо знову відкрити свої двері для учнів. Освіта під звуки війни є непростим і важким випробуванням для всіх, але колектив училища виявляє вражаючий рівень вміння адаптуватися та оволодіває навичками навчання в умовах війни.

Деокупація півдня Херсонщини дається дуже дорогою ціною: пролито багато найцінніших крапель крові українців за нашу незалежність. Але ми свято віримо в нашу перемогу, віримо в наші Збройні Сили, віримо в Україну. Наша нація міцна, і разом ми подолаємо всі труднощі, щоб знову зустрітися в рідному місті і, дивлячись в очі один одному не через монітор компьютера, а стоячи у дворі училища, привітати всіх такими щемливими словами: «З першим вересня всіх! З Днем знань! З початком навчального року!»

З любов’ю та невгамовною вірою в перемогу, ДНЗ «Професійно-технічне училище № 14 м. Нова Каховка».

P.S. На фото прапор України, який був піднятий на ґанку училища ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну і не знімався в окупації до квітня 2022 року.